Журналістська освіта на Сумщині: набутки й проблеми : матеріали - PDF

Description
30 2. В Обществе ветеринарных врачей : [очеред. собрание : физиол. Опыты проф. Ветеринар. ин-та Н. В. Рязанцева и его учеников] // Харьк. Губерн. Ведомости нояб. Журналістська освіта на Сумщині:

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Internet

Publish on:

Views: 7 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
30 2. В Обществе ветеринарных врачей : [очеред. собрание : физиол. Опыты проф. Ветеринар. ин-та Н. В. Рязанцева и его учеников] // Харьк. Губерн. Ведомости нояб. Журналістська освіта на Сумщині: набутки й проблеми : матеріали 3. Волков В. А. Российская профессура ХVIII начало ХХ вв. Биологические и медикобиологические Дев ятої всеукр. науки наук.-практ. : биографический конф. словарь (Суми, / В. 5 6 А. Волков, червня М В. Куликова. р.) / уклад.: СПб. : РХГИ, О. Г. Ткаченко с. Суми : Сумський державний університет, с. 4. Квасов Д. Г. Физиологическая школа И. П. Павлова : портреты и характеристики сотрудников и учеников / Д. Г. Квасов, А. К. Федорова-Грог. М. : Наука, с. Journalism Education in Sumy Region: gains and challenges : materials of 5. Коропов В. М. История ветеринарии в СССР / Коропов В. М. М. : Россельхозиздат, the Eighth 357 с. Ukrainian Scientific and Practical Conference (Sumy, 5 6 June 2013) 6. Рязанцев / compiled Н. Отчет by O. Совету Tkachenko. Харьковского Sumy Ветеринарного : Sumy State Института University, / Н. Рязанцев // Сборник 116 p. трудов Харьковского ветеринарного института Т. 4. С Шемаєв О. О. Життєвий і творчий шлях професора М. В. Рязанцева ( ) / Олександр Шемаєв [Електронний ресурс] // Історія науки і біографістика : електронне наукове фахове видання міжвідомчий тематичний збірник. Режим доступу : nbuv.gov.ua/e-journals/inb/2012-1/12_shemaev.pdf Жиленко І. Р., канд. філол. н., доцент Свобода преси і цензура на сторінках регіональної періодики початку ХХ ст. Висвітлюються питання свободи преси і цензури на сторінках регіональних видань початку ХХ ст. «Сумской голос», «Сумской вестник» та «Известия рабочих, солдатских и крестьянских депутатов». Ключові слова: газета, цензура, свобода. The freedom of the press and censorship on the pages of regional newspapers of early twentieth century like «Sumy Voice», «Sumy Messenger» and «Proceedings of Workers, Soldiers and Peasants Deputies» is elucidated here. Key words: newspaper, censorship, freedom. Вивчення історії регіональної журналістики є важливою проблемою українського журналістикознавства. Дослідженням сумської преси присвячені праці І. Михайлина, Н. Сидоренко, Б. Чернякова, Л. Яременко, І. Жиленко, С. Ніколаєнко та інших. Актуальність розвідки полягає у тому, що питання цензури і свободи преси початку ХХ ст. у регіональній періодиці ще не досить вивчене. Мета роботи на прикладі кількох видань («Сумской голос», «Сумской вестник» та «Известия рабочих, солдатских и крестьянских депутатов») прослідкувати питання цензурних обмежень регіональної преси початку ХХ ст. Періодична преса Сумщини початку XX ст. відзначалася великим розмаїттям. Наприкінці 1905 р. з явилися газети «Сумской голос» і «Крестьянская газета». Напередодні Першої світової війни в Сумах видавалися газети «Сумской вестник», «Сумское эхо», «Сумская жизнь», у 1917 р. «Известия рабочих, солдатских и крестьянских депутатов», у 1919 р. повітова газета «Коммуна» (згодом «Власть советов») тощо. Найпопулярнішою партією в період Першої російської революції була партія кадетів, яка перемогла на виборах у Державну думу. Кадетів підтримувала майже уся легальна преса. У Сумах таким органом радикально налаштованої інтелігенції стала газета «Сумской голос». «Принимаясь за разрешение трудной и ответственной 31 задачи издание провинциального органа, йшлося у передовій статті 1, редакция считает своей обязанностью занять вполне определенную позицию в освободительной борьбе. Умирающий строй мы объявляем врагом народа и нашим врагом». Періодика Сумщини початку ХХ ст. була в основному російськомовною (численні укази ХVІІ ст., Емський указ 1876 р., 1884 р. заборона українських театральних вистав, 1892 р. заборона перекладати твори з російської мови на українську, 1895 р. заборона видавати українською мовою книжки для дитячого читання тощо). Тож газета «Сумской голос» не стала винятком і також друкувалася російською мовою. Журналістика початку ХХ ст. пройшла своєрідний шлях: за короткий час вона пережила і піднесення, і запеклий адміністративний тиск із боку влади. Ці процеси ми бачимо перш за все на прикладі газети «Сумской голос». Час, коли вона почала виходити, був названий сучасниками «медовим місяцем свободи преси» (від часу прийняття маніфесту 17 жовтня 1905 р., який проголошував демократичні свободи, у тому числі свободу слова, й дозволяв організацію легальних партій, до 24 листопада 1905 р., коли з явилися «Временные правила о печати»). Нашу увагу привернув матеріал газети 4 від 1 грудня 1905 р. під назвою «От союза в защиту свободы печати», у якому подано роздуми щодо «Временных правил о печати». Спілка звертала увагу на таке: 1. административным властям предоставлено право по собственному их усмотрению налагать арест на отдельные их номера издания. 2. под страхом тяжких кар печати воспрещено касаться самых насущных вопросов, именно в настоящее время особенно требующих оглашения (стачки робочих), преращение работ на железной дороге, телеграфе, прекращение занятий служащих в правительственных установлениях, в учебных заведениях) 3. cохранены даже некоторые виды предварительной цензуры (цензура объявлений, придворних известий). У публікації сказано, що означеними правилами були «существенным образом нарушены коренные начала свободы слова и «извращены «незыблемые основы гражданских свобод, провозглашенных в манифесте 17-го октября с.г.». У зв язку з цим члени спілки вирішили «по-прежнему фактически осуществлять свободу печати». Замітка під назвою «Свобода печати» ( 6 від 6 грудня) наголошувала на такому парадоксі, що у деяких газетах був повністю надрукований маніфест ради робочих депутатів, але зранку ці ж видання («Начало», «Новая жизнь», «Сын Отечества»», «Наша жизнь», «Русь», «Свободный народ») були конфісковані. Видавці газети хотіли зробити її щоденним виданням, про що повідомлялося у 11 від 18 грудня, але «Сумской голос» проіснував лише місяць. У грудні було закрито друкарню Альтшулера й заарештовано вже надрукований наклад видання. Один із приводів підтримка страйкарів чоловічої та жіночої гімназій і реального училища у їх боротьбі з суворим шкільним режимом. З повідомлення Харківського губернатора повітовому справнику Сум дізнаємося: «До сведения моего доведено, что в городе Сумах начала издаваться газета под названим «Сумской голос». Так как ни Министерством внутренних дел, ни мною, согласно нового закона о печати, никому не было дано установленного разрешения на право издания названной газеты, я предлагаю Вашему Высокоблагородию арестовать и уничтожить как вышедшие в свет, так и приготовленные к выпуску номера газеты «Сумской голос», возбудив одновременно против виновников судебное преследование». Таким чином, за розпорядженням адміністрації, у цьому ж місяці винних було притягнуто до відповідальності, а випуск газети було припинено згідно з рішен- 32 ням Харківської судової Палати стосовно Ф.П.Сологуба та інших членів редакції, які друкували у газеті матеріали, «возбуждающие к ниспровержению существующего государственного и общественного строя и к вооруженному восстанию». Численні публікації стосовно цензурних обмежень містить газета «Сумской вестник» ( ), яка проіснувала з 1912 по 1917 рр. Велика стаття «Сумского вестника» «К положенню украинской прессы» ( 189 від 27 серпня 1915 р.) апелювала до публікації С. Петлюри, розміщеної у газеті «День». У ній наголошувалося, що українська преса «...одним росчерком пера сметена с поверхности общественной жизни, и, таким образом, целый народ лишен естественного выражения своих мыслей...». Автор писав про розправу адміністрації з українською пресою: були закриті газети і журнали «Рада», «Літературно-науковий вісник», «Маяк», педагогічний журнал «Світло». Вражає та обставина, що «вреднаго направления» в них не знайшли, а закрили їх тільки тому, що виходили вони українською мовою. Слідом за цими заходами було застосовано розпорядження від 9 січня 1915 року, яке забороняло випуск усіх без винятку українських видань. Навіть у Москві було припинено вихід тижневика «Тепла роса» (вийшов лише один номер). У статті йшлося й про хитро придуману заборону, що була винайдена одеськими цензорами стосовно журналу «Основа». Хоча дозвіл на нього було одержано, все ж цензори почали вимагати подачу рукописів у 3-х примірниках. Коли цю вимогу було виконано, матеріали так і не були розміщені, бо серед працівників не виявилося людей, які б володіли українською мовою. «Індивідуальну творчість» виявила й київська цензура. Шукаючи шляхи для припинення виходу українських видань, було започатковано вимогу «соблюдения русского правописания, не отвечающего ни духу украинского языка, ни требованиям филологии». Наступна публікація цього ж року ( 195 від 4 вересня) інформувала читачів про те, що черговий номер журналу «Українське життя» не вийшов своєчасно по независимым обстоятельствам ... , ибо значительную часть предполагавшихся в ней к помещению материала пришлось отложить, заменить новым, более отвечающим современным условиям». Цензурні рогатки впроваджувалися й після перемоги Жовтневої революції. «Протестую!» під таким заголовком редактор і засновник газети І. Ільченко у 239 від 9 листопада 1917 р. розмістив публікацію, в якій висловив невдоволення свавіллям цензорів. Він писав: «Прежде, при царском режиме, мне приходилось иметь дело с одним цензором, теперь их целая коллегия». Ільченко, знаючи, що мета цензури недопущення до друку закликів про порушення спокійного життя, вражений тим, чому газетам не дають можливості висловитися з приводу тієї чи іншої партії. У відповідь на заборону публікацій він висловив протест проти такого цензурного безладу. У наступному номері «Сумского вестника» вміщено іронічні вірші Сергія Толстова під гучною назвою «Надгробное слово свободы»: Товарищи, сограждане, друзья! Пред нами мертвая российская свобода.. Но кто же, разберем, те умные врачи, Лечившие у нас хиревшую свободу?... То школы Ленина увы! ученики, Все люди честные, хотя... большевики... Свобода умерла... Кого же обвинить За эту слезную, тяжелую потерю? 33 На сторінках «Сумского вестника» друкувалися публіцистичні праці Максима Горького, Олександра Купріна, місцевих журналістів, які торкалися питань свободи слова і преси. Так, Максим Горький у статті «К демократии» ( 242 від 24 жовтня 1917 р.) сміливо писав: «Слепые фанатики и бессовестные авантюристы сломя голову мчатся якобы по пути к «социальной революции» на самом деле это путь к анархии, к гибели пролетариата и революции. На этом пути Ленин и соратники его и считают возможным совершать все преступления, вроде бойни под Петроградом, разгрома Москвы, уничтожения свободы слова, бессмысленных арестов...». У замітках під рубрикою «Несвоевременные мысли» ( 247 від 18 листопада), передрукованій з газети «Новая жизнь», пролетарський письменник також звертався до питання свободи слова, адже, на його думку, умови для праці, створені більшовицькою партією, «недостойны демократии». О. Купрін у статті «Левее левого» ( 245 від 16 листопада) іронічно зауважував, що тепер тема для творчості одна й та ж, встановлена назавжди «товарищами комиссарами: торжество социальной революции и наказанный индивидуализм». Письменник прощається з більшовиками, бо йому з ними «не по пути». Журналіст П. Гудков у статті «Большевистский террор» хвилюється, що закриваються навіть соціалістичні газети,
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks