Житомирський державний університет імені Івана Франка Навчально-науковий інститут філології та журналістики Випуск 2, 2015 РЕДАКТОРСЬКА СКРИНЯ - PDF

Description
Житомирський державний університет імені Івана Франка Навчально-науковий інститут філології та журналістики Випуск 2, 2015 РЕДАКТОРСЬКА СКРИНЯ Рекомендовано до друку Вченою радою Житомирського державного

Please download to get full document.

View again

of 40
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Jobs & Career

Publish on:

Views: 16 | Pages: 40

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Житомирський державний університет імені Івана Франка Навчально-науковий інститут філології та журналістики Випуск 2, 2015 РЕДАКТОРСЬКА СКРИНЯ Рекомендовано до друку Вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол 7 від року) Редакційна колегія: В. В. Халін директор Навчально-наукового інституту філології та журналістики ЖДУ ім. І. Франка, канд. пед. наук, доцент; М. Ф. Рой голова Житомирської обласної організації Національної спілки журналістів України; А. С. Близнюк викладач Навчально-наукового інституту філології та журналістики ЖДУ ім. І. Франка, канд. філ. наук, доцент, член НСЖУ; Н. М. Миколаєнко, викладач Навчально-наукового інституту філології та журналістики ЖДУ ім. І.Франка, член НСЖУ; К. О. Бистрицька головний редактор Першого житомирського інформаційного порталу «1zt.ua», член НСЖУ. Л. В. Давидова викладач Навчально-наукового інституту філології та журналістики, ЖДУ ім. І. Франка, член НСЖУ. Редакторська скриня: науково-методичний журнал / за заг. ред. Миколаєнко Н. М. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, с. У виданні представлений широкий діапазон теоретико-практичних матеріалів, які характеризують підходи до дослідження редакторської діяльності та її складових, а також особливості редакційного процесу та усвідомлення тонкощів редакторської роботи, формування й розвитку професійної культури редакторів. Рекомендовано для студентів, викладачів і фахівців редакторсько-видавничої діяльності. Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2015 Н. М. Миколаєнко, Житомирський державний університет імені Івана Франка Навчально-науковий інститут філології та журналістики Редакторська скриня Випуск 2 Житомир Вид-во ЖДУ ім. І. Франка Р ЗМІСТ 2 5 Дитячі освітні видання: експлікація до проблеми формування професійної культури майбунтніх редакторів 9 Професійні компетенції редактора і коректора у сучасних умовах 11 Нові горизонти для студентів-журналістів 12 До питання про необхідність контрпропаганди в умовах сучасної гібридної війни редакторів 14 Герої АТО. Історія запуску всеукраїнського соціального проекту 16 Лекція від Романа Кульчинського, головного редактора TEXTY.org.ua 17 Хочу бути 18 П ять секретів успішного написання заголовків 20 ПРО фото 22 Сесія vs Студент 23 Думки вголос 24 Орел і решка 26 Студентське харчування корисно чи небезпечно? 27 Плей-лист у дорогу 28 Встигнути всюди 30 Ми просто робимо це по-різному 31 Топ- 5 книг у галузі журналістики 32 Поради від кіномана 36 Марк Твен. Як я редагував сільськогосподарську газету 36 Ітнерв ю з привидом або про готичні шрифти 4 Надія Миколаєнко ДИТЯЧІ ОСВІТНІ ВИДАННЯ: ЕКСПЛІКАЦІЯ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ РЕДАКТОРІВ Становлення нової освітньої парадигми в українській освіті зумовлено соціально-економічними перетвореннями, інтенсивним розвитком сучасних технологічних процесів, підвищенням вимог до майбутнього фахівця, зокрема редактора. Це значною мірою вимагає нових оригінальних підходів і рішень вдосконалення підготовки молодих спеціалістів, а саме формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. У цьому контексті актуальності набуває дослідження про становлення та розвиток дитячих освітніх видань, яке і є одним із компонентів формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. Окреслена проблема визначена у полі наукового пошуку сучасних дослідників, серед яких С. Антонова, Н. Вернигора, Ю. Єлісовенко, Е. Огар, Ю. Стадницька, М. Тимошик, Н. Шевченко та інші. У сучасній фаховій літературі практично відсутні роботи щодо формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. Аналіз наукових праць засвідчив, що розширення діапазону застосування редакторських професій невпинно підвищується, а також і вимоги щодо кваліфікаційного рівня їх носіїв. Ефективність і дієвість професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань зростає відповідно до усвідомлення ролі соціальних комунікацій, тобто самодостатності національного книговидавничого простору України; сприяє іміджу нашої держави у світі, що дозволило б Україні бути реальним соціокультурним конкурентом. Завданнями статті є: визначити періоди становлення й розвитку дитячих освітніх видань; охарактеризувати дитячі освітні видання кожного періоду; з ясувати значення дитячих освітніх видань у формуванні професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. У Конвенції ООН про права дитини (1989 р.) йдеться про право дітей на фізичний, розумовий, духовний, моральний, соціальний розвиток, здобуття освіти й інформації (ст. 6, 17, 23, 27, 28). Тому в кожній цивілізованій державі існують дитячі освітні видання, спрямовані на задоволення читацьких потреб найменших громадян. Дослідження виникнення та розвитку дитячих освітніх видань ми здійснюватимемо, керуючись принципом діахронії (від грец. dia через/крізь і chronos час). Принцип діахронії використовується в суспільних науках, літературознавстві в якості історичного підходу до досліджуваних явищ [7, с. 337]. Перший період предтечі книготворення (умовно VІІ ст. до н. е р. н. е.). Аналіз наукових джерел засвідчує, що за час свого існування книга пройшла досить складний шлях. Вважаємо, що передумовами книготворення були «кам яні книги», тобто написи на каменях. Такий матеріал був довговічним, але дуже громіздким, і треба було витрачати багато часу та фізичних зусиль, щоб висікти на ньому тексти. Тому людство шукало більш прості й практичні матеріали для письма. Писали на пальмових листках, бамбуку, на обструганих дощечках із дерева, шовку, металі, шкірі. У VII ст. у Китаї з являється перша ксилографічна книга. Гравюри і текст для такої книги вирізували на дерев яній дощечці, і вже з неї відтискали по дві сторінки на одній стороні аркуша паперу, який був винайдений китайцем Цай Лунси в 105 р. н. е. Наприклад, греки і римляни до IV ст. н. е. використовували також книги з дощечок чи пластинок зі слонової кістки, з єднаних кільцями або ремінчиками. Такі книги, залежно від кількості дощечок, називали диптихом 2 дощечки, триптихом 3 дощечки і поліптихом багато дощок. Сьогодні подібне скріплення використовується у календарях, записниках тощо. 5 У стародавніх слов ян слово «кънигы» означало вміння писати; грамотність; знання взагалі. Головне соціальне завдання книги служити розвитку науки, освіти, допомагати виробництву, задовольняти естетичні потреби, допомагати вести господарство, розважати тощо [8]. Книжкова справа, як одна з ознак рівня культури народу, ніколи не виникала спонтанно. Цей процес зароджувався і розвивався повільно з урахуванням певних обставин і умов. Спростуємо один із міфів науки, згідно з яким стверджувалося, що витоки рукописної справи необхідно вивчати з кінця ІХ ст., тобто з часу прийняття християнства на Русі. Однак нові факти, гіпотези і відкриття, зроблені вітчизняними й зарубіжними дослідниками, переконують в іншому: існування на українських землях рукописної та книготворчої справи до прийняття християнства князем Володимиром нині підтверджують піктографічні тексти в печерах і гротах святилища «Кам яна Могила», «Велесова книга»; давньоукраїнські книги, показані місіонеру Кирилу в Херсонесі 860 року; реконструйована рукописна пам ятка ІХ століття «Літопис Аскольда». Широкого розповсюдження книга набула в епоху Середньовіччя. Наприклад, при університетах організовували майстерні з перепису книг скрипторії. Наукові факти свідчать, що між 1426 i 1440 роками iснувала книжкова майстерня в нідерландському місті Гарлемi, яку заснував Лауренс Костер (справжнє прiзвище Янсен). Однак книжки, виготовлені у майстерні Лауренса Костера, не збереглися в повному обсязі, а лише у фрагментах. Окрім того, на них не вiдбито нi iменi майстра, нi мiста, ні дати. Вивчаючи вцiлiлi фрагменти, збереженi в музеях країн Західної Європи, з найбiльшою вiрогiднiстю науковцi припускають, що головним здобутком майстерні Лауренса Костера було видання Емiля Доната «Латинська шкiльна граматика». Від прізвища автора навіть утворилася загальна назва донатами називали усi латинськi шкiльнi підручники [9, с ]. Таким чином, предтечі книгодрукування зумовлюють появу друкарства, через які зусиллями талановитих майстрів були вироблені принципові засади книжкового мистецтва. Фактично скрипторії і книжкові майстерні були праобразами друкарень. У даний період кожен автор рукописної чи ксилографічної книги під впливом культурного розвитку своєї епохи особисто визначав якість виготовлення книги, що пропонуємо вважати першоосновами формування професійної культури редакторів. Другий період виникнення та поширення друкарства (перша половина ХV ст. кінець ХVІІ ст.). На нашу думку, видавнича справа зазнала більшого розвитку з часу винайдення друкарського верстату. Точна дата народження книгодрукування невiдома, однак історики стверджують, що ідею книгодрукування здійснив на практиці німецький винахідних Йоганн Гутенберг. Останнім часом Гутенбергова одноосiбнiсть сумнівна через нові вiдкриття. Так, французькi iсторики дослідили про наявність книгодрукування в мiстi Авiньйонi (Франція) в роках. Організатором друкарні виявився новоприбулець із Праги (Чехія) Прокопiй Вальдфогель, про якого поки що більше нічого і не вiдомо. За даними українського дослідника І. Михайлина, документально пiдтверджена версiя вiдкриття друкарства, пов язана саме з iменем нiмецького сподвижника. Його справжнє прiзвище Генсфляйш, але життєвi обставини примусили його взяти псевдонiм Гутенберг. Саме Й. Гутенберговi iсторiя приписує вiдкриття способу виготовлення друкарських форм iз застосуванням рухомих лiтер, створення ручного словоскладального пристрою для виготовлення вiдбиткiв виноградного преса, відкриття рецепту i якості шрифтiв та хiмiчного складу друкарської фарби [9, с ]. На думку науковців, вагомий внесок у розвиток друкарства зробив краківський видавець Швайпольт Фіоль, родина якого емігрувала з Німеччини до Польщі. Не відомо, де, коли і від кого Ш. Фіоль перейняв майстерність друку, однак за історичними джерелами, саме після поїздок до Німеччини він змайстрував наступну свою диво-машину. За різними даними Ш. Фіоль розпочав друкарську справу приблизно в 1489 році, винайнявши майстра, який виготовив для нього шрифт. Ним був краківський німець Рудольф Борсдорф [11, с ]. Видавнича продукція раннього періоду розвитку друкарства відзначається тенденцією до урізноманітнення тематичного спектру друків. Успадкувавши від майстрів рукописання традицію підготовки книг для потреб церкви, друкарські цехи поступово розширюють тематичний діапазон друків. Уже із середини XVІ ст. можна зауважити про формування такої тематики видань: богослужбові; полемічні (наукові); навчальні; інші. Наш науковий пошук засвідчив, що перші освітні дитячі видання датуються 1574 роком, коли Іван Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник «Буквар». Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження. Так, після літер і складів вміщено
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks