СИМВОЛИ КОЛЬОРУ У СТРУКТУРІ НАЗВ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ АНГЛІЙСЬКОЇ І АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - PDF

Description
УДК (73):82-98: СИМВОЛИ КОЛЬОРУ У СТРУКТУРІ НАЗВ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ АНГЛІЙСЬКОЇ І АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ М. М. Дудченко, А. А. Медвідь, Сумський державний педагогічний університет імені А.

Please download to get full document.

View again

of 8
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Crosswords

Publish on:

Views: 7 | Pages: 8

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК (73):82-98: СИМВОЛИ КОЛЬОРУ У СТРУКТУРІ НАЗВ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ АНГЛІЙСЬКОЇ І АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ М. М. Дудченко, А. А. Медвідь, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, 87, вул. Роменська, м.суми, 40002, Україна Стаття присвячена аналізові семантики колірних знаків як складової заголовків художніх творів англійської і американської літератури. Знання семантики необхідне для розуміння їх ідейної спрямованості і авторського задуму, що є важливим для правильного сприйняття твору і адекватного перекладацького тлумачення. Ключові слова: символи кольору, символізм, семантика, авторська інтенція, інтерпретація, тлумачення. Актуальність теми визначається інтересом до декодування символів кольору як засобу портретної характеристики і втілення ідейного змісту художнього твору. Символи кольору є носіями певних культурно-історичних, культурно-психологічних і культурно-естетичних надбань нації і її мови. Ця тема не знаходила безпосереднього висвітлення у літературознавчих дослідженнях, присвячених творчості англійських і американських письменників, у яких, як правило, дається загальний огляд їх життя і творчості, композиції і сюжету творів. Об єктом дослідження є символіка як форма вираження авторської інтенції. Символізм художніх творів є складним і багатогранним явищем і вміння його декодувати є актуальним для інтерпретації комунікативно-прагматичної інтенції автора. Предметом дослідження є способи і прийоми реалізації ідейно-художнього змісту через призму колірних знаків у структурі назв художніх творів англійської і американської літератури як сігніфікаторів ідейного змісту і художніх засобів його втілення. Завдання дослідження полягає у визначенні прагматичного навантаження символів кольору та їх ролі у розкритті характеру, психології і поведінки головних персонажів художнього твору, які закладені автором у його назві. Науковою проблемою статті є дослідження семантики і образотворчої ролі символів кольору як композиційного і змістового елементу художнього твору. Відомо, що колірна семантика у різних мовах має свої відмінності, що склалися історично, соціально і психологічно. Ці відмінності характеризують особливості світобачення нації, що є невід ємною частиною її культурного буття, яке репрезентується засобами художньої літератури. Англійські й американські письменники використовують у назвах творів багату гаму насичених кольорів (чорний, червоний, зелений, жовтий, білий), що є відображенням головних характеристик героїв і несуть ідейне навантаження. Розглянемо ряд художніх творів. Так, білий колір відіграє особливу роль у романі «Мобі Дік, або Білий кит» ( Moby-Dick, or the White Whale) американського письменника Г. Мелвілла. Це соціально-філософський роман, у центрі якого напівфантастична гонитва за Білим китом, що втілює титанічну боротьбу Добра і Зла. Капітан корабля Ахав, велетень з похмурим обличчям, спирається на штучну ногу, виточену з кістки кашалота, бо колись білий кит відшматував йому кінцівку; він одержимий ідеєю помсти Білому киту, переслідує могутнього морського гіганта. Після тривалої боротьби з китом і капітан, і багато китобоїв гинуть. Мобі Дік перемагає всіх, затоплюючи корабель. Чудом вдається врятуватися Ізмаїлові, якого підбирає інший корабель. Від його імені і ведеться розповідь. Перемога Білого кита Мобі Діка в романі символізує велич і, одночасно, страх людини перед природою, яка має незбагненні для людства сили, котрі не можна скорити. 42 Філологічні трактати. Том 5, Вже з перших сторінок роману виникає тривожне передчуття чогось грізного. Воно створюється таємничими і загрозливими образами, зустрічами, словами, натяками, використанням символів кольору. Однією з найзагадковіших у романі є глава, де Ізмаїл розмірковує про білість Мобі Діка. Ця білість викликає в ньому якесь містичне почуття й він намагається пояснити причини цього надприродного жаху. Не випадково посилається він на Колріджа з його загадковим білим альбатросом з поеми «Старий Мореплавець», символом, що має надто багато суперечливих інтерпретацій. Білість тут виступає ознакою смерті. Якщо виходити з цього, на думку Д. Наливайка і К. Шахової, то боротьба Ахава проти Білого Кита набуває апокаліпсичних масштабів битви проти найстрашнішого зла неминучості смерті [1, c. 457]. Мелвілл-філософ замислюється над сутністю людського існування, приреченого на загибель, на безмежне Ніщо. Автор роману розмірковує над питаннями: чи є сенс у цього існування, у житті людства взагалі; чи є якась вища сила, яка наперед накреслила план цього життя. А, можливо, у живого на землі немає розумної причини і розумного плану, немає позитивного майбуття, а є лише закон випадковості, хаос причин і наслідків, який не може розплутати не лише смертна людина, а й вища істота. Ці тривожні думки хвилювали письменника. Різноманітність символів, які несе в собі образ Білого Кита, ускладнює розуміння роману. Реальний кит живе у глибинах океану, кит-символ живе у людській свідомості. Капітаном Ахавом Білий кит сприймається лише як огидна, неповоротка, нерозумна тварина, яка таїть у собі зле начало. Невтомна погоня капітана Ахава та його команди за грізним Білим китом символізує боротьбу людської волі й розуму з темними силами, війну людини проти природи, часткою якої є сама людина. По суті в романі розмаїті символи Білого Кита залежать від того, хто проектує свої ідеї на цю постать, бо в цьому образі свідомо закладена філософська багатозначність. Переконливо звучить тлумачення Білого Кита як Природи, байдужої до добра та зла, нейтральної до людських зусиль і духовних шукань, котра живе своїм одвічним життям за законами, непідвладними людині. Якщо прийняти таку інтерпретацію, то протиборство Ахава, що вбачає у Білому Киті втілення всюдисущого універсального зла, стає все більш безглуздим, навіть божевільним [1, c ]. І все ж більш прийнятною є думка про те, що Мобі Дік асоціюється з грізною, непереможною силою, яка несе смерть. Білий колір тут виступає символом всепоглинаючої сили, що знищує все навкруги себе, породжуючи порожнечу. Семантика білого кольору у контексті роману як символу смерті (до речі білий є таким же символом для японців), діаметрально протилежна семантиці кольору в українській літературі і філософії, де білий колір є символом чистоти і вірності. Звідси і образ білої лебідки в українській поетиці, яка у тузі за лебедем згортає крила, падає з висоти і розбивається об землю. Тлумачення білого кольору близького за ознакою до Білого кита Г. Мелвілла знаходимо у романі «Жінка в білому» ( Woman in White) У. Колінза. Він символізує тривогу, страждання, які відчуває Лора, перебуваючи у божевільні, куди потрапила за волею своїх родичів. Але дівчині вдається втекти. У творі йдеться про молодого художника Уолтера, який працює вчителем малювання у багатого господаря Ферлі, даючи уроки його племінниці Лорі і зведеній сестрі Меріан. Учитель і Лора покохали один одного, але їх почуттям не дано було розвинутися, оскільки дівчину віддали за нелюба. У фіналі твору Лору, яка втекла з божевільні, було вбито. Лору племінницю містера Ферлі Уолтера вдається врятувати. Виявилося, що дві Лори були сестрами. Історія закінчується трагічно для однієї Лори, а отже, білий одяг її символізує ще й смерть. Подібним чином тлумачиться білий колір і в романі Г. Мелвілла «Білий бушлат» (The White Jacket). У ньому розповідається про молодого матроса, який поступає на американський фрегат «Неверсинк» в одній із гаваней Тихого океану. Оскільки на кораблі після багаторічного плавання не знайшлося жодної зайвої матроської куртки, він змушений був власноруч зшити її подібність із полотняної сорочки і всілякого ганчір я. За світлий колір такого імпровізованого одягу матрос отримав прізвисько Філологічні трактати. Том 5, Білий Бушлат. Упродовж усього плавання куртка заподіює герою різноманітні неприємності, оскільки виділяє його з-посеред інших матросів, одягнених у темний одяг. Білий Бушлат розуміє, як не просто старшині Джеку Чейсу утримувати в покорі «різношерсту» корабельну команду. Про себе Білий Бушлат твердо вирішує, що не піддасть себе прочуханці і намагається виконувати свої обов язки якомога ретельніше. Але одного разу, під час вітрильної тривоги, він займає неправильне місце, оскільки офіцер не вказав йому вчасно, що саме він повинен зробити. Хоча Білий Бушлат намагається виправдатися, пояснивши ситуацію, йому не вірять і призначають покарання. Герой готовий кинутися на командира і впасти з ним разом за борт, віддаючи перевагу смерті над втратою гідності. На останніх милях дороги додому саморобна біла куртка трохи не стає саваном своєму хазяїну. Заплутавшись у її полах, Білий Бушлат зривається в океан, і, обважнівши од води, куртка тягне його на дно. Герой устигає звільнитися, розрізавши її ножем. З борту фрегата білу пляму приймають за білу акулу і зв язка зазублених гарпунів, пронизавши нещасливий бушлат, швидко тягне його в глибину. Білий Бушлат вже не повернеться у флот, та й більшість матросів присягаються на прощання, що ніколи більше нога їх не ступить на палубу військового корабля. Але пройде два-три дні, і багато з них, спустивши у порту до останньої копійки свою багаторічну платню, знову опиняться у плавучих казармах, щоб ще на роки піддати себе приниженням і паличній дисципліні. Символи кольору притаманні і творчості Девіда Герберта Лоуренса, поета і новеліста. У вік торжества машин і техніки митець виступив на захист людини та людського. Він сприймав людину в єдності з природою, як її органічну частину, а в порушенні цієї єдності відчував наближення катастрофи. Екологія природи, духу та плоті, досягнення їхньої гармонії, що народжує істинну красу та любов, ось що є дорогим для Лоуренса. Упродовж усього його творчого шляху загальнолюдські цінності мали для нього першочергове значення. Про них він писав, їх захищав, починаючи від перших віршів, як-то «Крадії вишень». У поезії переплітається різнокольорова гама почуттів: Вишні на колір крові вона вплела До чорних пасом. Під кожним завиточком рубін пала, Здається часом. А долі, склавши крильця, лежать дрозди, Два чорні й білий, В крові Літали красти вишні сюди, То їх убили. Смаглява пирска сміхом і намина Червону м якоть Вишні у неї в косах. А чи вона Уміє плакать? (Переклад М. Стріхи) Сферою прояву прихованих у людині можливостей Лоуренс вважає кохання. Про нього написані його книги. Як «роман почуттів» був задуманий і його перший роман «Білий павич» (The White Peacock). Сюжет роману становить історія кохання фермера Джорджа Сакстона й Летті, яка зраджує своєму почуттю і виходить заміж з розрахунку. Це призводить до її духовної катастрофи. Тут відчутний зв язок з традиціями Дж. Еліота і Т. Гарді. Однак головний акцент у романі Лоуренса зроблено не на суперечності «кохання і закону», а більшою мірою на особливостях людської натури. Поведінку Летті Лоуренс схильний трактувати як одвічно притаманну жінці, а в уста лісника Еннебла він вкладає розмірковування про природні інстинкти як основу буття. Білий колір присутній і в романі Дж. Голсуорсі «Біла ма
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks