Сербські мотиви в українській літературі про першу світову війну - PDF

Description
Олена Дзюба-Погребняк Сербські мотиви в українській літературі про першу світову війну Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди й невигоди. В тім перевищують українців тільки одні

Please download to get full document.

View again

of 8
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Engineering

Publish on:

Views: 22 | Pages: 8

Extension: PDF | Download: 2

Share
Transcript
Олена Дзюба-Погребняк Сербські мотиви в українській літературі про першу світову війну Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди й невигоди. В тім перевищують українців тільки одні серби, більше, мабуть, ніхто/ Іван Вишиваний* Давні традиції розвитку українсько-сербських культурноісторичних взаємин зумовили досить помітну «присутність» сербських мотивів в українському красному письменстві ХІХ і ХХ ст., при чому для кожного конкретного періоду української літератури характерні свої акценти та специфіка трактування їх сербських**. Зацікавлення сербською тематикою в українських письменників зумовлювалося передусім двома аспектами наших відносин: визвольна боротьба сербів із турками (ця тема характерна переважно для українських авторів ХІХ ст. і викликана щирим співчуттям українців до долі близького їм слов янського народу) та життя сербських переселенців (і найманців) в Україні (цей аспект бачимо переважно у письменників другої половини ХХ ст.). «Осторонь» від цих двох тематичних пластів стоять два твори українських письменників про Першу світову війну «Поза межами болю» О. Турянського і «Записки полоненого» О. Кобця (на жаль, малознаних і серед своїх співвітчизників), про які і йтиметься далі. Письменники слов янських, т. зв. недержавних народів особливо гостро відчули всю безглуздість цієї вій ни проти волі змушені брати участь у ній, вони нерідко опинялися по обидва боки фронту, як це сталося, наприклад, із сербами й українцями, і це доводило трагізм ситуації * Ці слова записав у своїй автобіографії Іван Вишиваний (ерцгерцог Вільгельм Габсбург, онук австрійського імператора Франца-Йосифа І і пле мінник Карла І). Див.: Ю. Терещенко, Т. Остапенко. Український патріот з династії Габсбургів. Київ: Темпора, С ** Див.: Олена Дзюба. Образи сербів в українській літературі // Сеоба Срба у Руско царство половином 18 века: зборник радова са Међународног научног скупа у Новом Саду, 7 9 маја Нови Сад, С Ukras4_text.indd :59:47 СЕРБСЬКІ МОТИВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПРО ПЕРШУ СВІТОВУ ВІЙНУ до крайніх меж. Звідси і глибока спорідненість духу творів письменників цих народів, звісно, за багатьох фактографічних і стильових відмінностей. Доля і творчість українського письменника О. Турянського виявилися трагічним чином пов язаними із Сербією р. його, віденського студента, мобілізують до австро-угорського війська і відправляють на сербський фронт р. він потрапляє в полон і разом із 60 тисячами інших полонених проходить албанською «дорогою смерті», спізнавши всі жахіття цього моторошного переходу, в голоді й холоді, безкраїми пустельними горами*. Пережите і передумане вилилося у вражаючу своєю експресією оповідь про граничні стани людського духу і плоті. Зосередившись на одному дні однієї групи блукальців, пись менник зумів дати відчуття тієї безмежної людської траге дії, якою стала війна: страждання, що перевищують усяку можливу міру («поза межами болю»), розкривають у людині глибини бажан ня вижити будь-якою ціною, аж до канібалізму, але водночас силу спротиву тваринному інстинкту, незнищенні імпульси добра. Невеличкий гурт утікачів, хоч і об єднаний спільною бідою, складається з особистостей, різних за своїм минулим, поглядами і вдачею, тож бачимо широкий спектр пристрастей і рефлексій, марень і поринань у несвідоме з тяжким поверненням до самовладання. Багато що з описаного О. Турянським у його в повістіпоемі одночасно або (здебільшого) пізніше знайшло вираження в класичних творах європейських літератур на тему Першої світової війни. Це, зокрема, оскарження людським розумом і совістю великої неправди суспільств, контрольованих егоїзмом можновладців, і переростання цього оскарження в болючі запити до Бога, у відчайдушне богоборство (втім, тут є й українська * Там, серед албанських гір, з шістьома друзями різних національностей, він відстає від колони полонених в надії знайти порятунок. Всі його товариші вмирають від холоду й голоду, і лише сам письменник залишається живим: позаду відступаючої армії та колони полонених їхали сербські лікарі, яким допомагав полонений лікар-українець. Саме він, серед замерзлих трупів навколо погаслого багаття, впізнав свого земляка Осипа Турянського і виявив в обмерзлому тілі залишки життя. Вдавшись до крайнього способу розморозивши тіло в гірській річці сербські лікарі врятували життя українському письменникові. Згодом О. Турянський потрапляє в табір для інтернованих в Італії р. він написав свою повість-поему «Поза межами болю», в якій описав усю ситуацію загибель своїх друзів на албанському шляху смерті та свій порятунок. Повість побачила світ 1921 р. у Відні. 241 Ukras4_text.indd :59:47 СЕРБИ ТА СЕРБСЬКІ МОТИВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ шевченківська традиція). Особливо багато в ній порівнянного з мотивами сербських, хорватських, словенських авторів, що зрозуміло з огляду на місце «албанської» трагедії в свідомості південних слов ян. Повість О. Турняського написана від першої особи. Письменник вустами уявного автора доктора Оглядівського розповідає про шістьох своїх друзів представників різних національностей, що проживали в той час в Австро-Угорщині. Сам автор у тексті жодного разу не вказує на національну приналежність своїх героїв, про неї ми можемо судити лише з прізвищ: Пшілуський, Сабо, Штранцінгер, Добровський, Ніколич, Бояні. Образи представників різних народів імперії символізують мрію про можливість нового, гуманного суспільного устрою, заснованого на рівності й братерстві народів. Цю свою ідею О. Турянський вкладає в уста серба Ніколича: «Ось тут між нами заступлені австрійські народи, котрі так себе ненавидять і поборюють. А проте ми, їхні сини, співчуваємо собі тут, наче брати. Ми тут уже здійснили ідеал братньої прихильності й любові»*. У своїй книзі Осип Турянський акцентує увагу саме на моральній стороні абсурду війни. Щоб залишити майбутнім поколінням свідчення про «злочин проти людства», письменник показує безглузду, моторошну смерть невинних людей від голоду та холоду, духовне, моральне знищення людини на війні. «За що ми боролися? Яка ідея цієї світової війни? Я вам скажу», звертається до товаришів (а водночас і до читачів) До б- ровський. «Ми проламали сербський фронт і сунемо, як море, вперед. На сто кроків переді мною бачу ось яку картину: на землі лежить сербський жовнір, а мій капрал б є його обома руками раз у раз у лице. Підходжу близько і виджу, що серб уже давно мертвий. Розлючений, кричу до свого капрала: За що б єш у лице трупа? За те, каже він, що ця сербська собака не має ні сотика в кишенях. Ось вам ідеал всякої війни! Ось вам образ людської душі!..»**. Розлючений цим нелюдським вчинком, Добровський випускає кулю в чоло озвірілому капралові. Хоча оцінка вчинку капрала однозначна, все ж і відповідь на нього Добровського не є цілком адекватною. * Турянський О. Поза межами болю / Осип Турянський. Поза межами болю; Син землі; Оповідання. Київ: Дніпро, С. 80. ** Там само. С Ukras4_text.indd :59:47 СЕРБСЬКІ МОТИВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПРО ПЕРШУ СВІТОВУ ВІЙНУ Вражають картини жорстокості, з якою сербські вояки-конво їри добивали (кулею, багнетом) тих немічних полонених, котрі вже не могли продовжувати шлях. Але для автора немає сумнівів щодо того, хто є справжнім ворогом для всіх це війна та її розпалювачі, можновладці, які не мають національності. «Ворог»- серб виявлявся такою ж жертвою війни, як і інші. Сербські конвоїри проходили «шляхом смерті» такі ж голодні та виснажені, як і їхні полонені. І теж гинули в цій безвиході. Така сцена: коли вкрай знесилений Штранцінгер зупинився, старий сербський стражар намагався змусити товаришів іти далі. «Серб ізмірився до вистрілу, але Сабо вдарив його палкою по голові. Серб упав. Живий, мертвий? Байдуже. Сабо забрав від серба кріс з патронами. Не найшов у його торбі ні зерна хліба. Копнув його ногою, й серб покотився в дебру».* Канібалізм, несамовита сутичка між людським духом і плоттю моторошна тема, якої не оминає жоден твір про трагедію в албанських горах 1915 р. Та чи не єдиному О. Турянському вдалося з такою психологічною переконливістю не просто описати межі падіння і деградації людини, а передати нюанси та глибину душевної напруги, динаміку внутрішньої боротьби, що точилася в людях, готови переступити межу. Товариші пережили складну й суперечливу гаму почувань від розмірковувань про необхідність самопожертви заради виживання решти (необхідний був одяг одного з них, аби розпалити багаття) до готовності підтримати життєві сили м ясом мертвого товариша. Життєлюб Ніколич виявився тим серед них, хто найрішучіше апелював до «людяного почування» друзів, відкинувши можливість добровільної жертви заради порятунку інших і втримавши їх від акту канібалізму. Першим серед товаришів помирає Бояні. Після натяку Сабо, що його труп може порятувати решту, у свідомості кожного розпочинається моторошна боротьба духу й тіла помер ти «сентиментально-естетичною смертю»** чи порятуватися. Вирішальним у цій ситуації став різкий спротив Ніколича. Саме він відкидає кусник тіла товариша від вогню: «Хай згину, а людського * Там само. С. 51. ** Там само. С Ukras4_text.indd :59:47 СЕРБИ ТА СЕРБСЬКІ МОТИВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ тіла не буду їсти, й ніхто з вас не їстиме!»*. Його вчинок усі відчули «як освободження з якогось несамовито важкого гніту». Зрештою у творі перемагає віра в моральну силу людини, її здатність навіть за найстрашніших обставин зберегти іскру людяності. Про це говорять і самі герої О. Турянського: «в душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея це поки що іскра під попелом людського самолюбства і звірячості. Та прийде час, і ця іскра вибухне могутнім огнем»**. Глибокий психологізм і зосередженість на екстремальних фізичних і духовних випробуваннях, на самій екзистенції людини ставлять повість-поему Осипа Турянського «Поза межами болю» в число найпомітніших (і свого часу високо оцінених) творів антивоєнної прози в Європі. Написана 1917 р., опублікована 1921-го, вона стала одним із перших значних явищ європейських літератур, в яких особистий досвід набував універсальної ваги. На жаль, повість О. Турянського понад півстоліття залишалася невідомою українському читачеві, тому її гуманістичний потенціал та експресіоністська поетика не стали усвідомленим набутком української літератури ХХ ст. Ім я О. Турянського було забуте, викреслене з історії української літератури у ній, загнаній невдовзі в жорсткі рамки «соцреалізму», не знайшлося місця для модерного, неординарного за формою оповіді письменника. Лише 1989 р. у Києві були перевидані його вибрані твори. Такої ж сумної долі зазнала й одна з найзмістовніших літературних пам яток про Першу світову війну «Записки полоненого. Пригоди і вражіння учасника першої світової війни» Олексія Кобця (Олексія Варавви). Вперше вони вийшли 1931 р. в Радянській Україні («Державне Видавництво України», Київ- Харків). Готуючи до друку це видання спогадів, ще тоді побоюючись радянської цензури, у передньому слові автор, вдаючись до містифікації, пише: «Замість передмови. 17 січня 1918 року в Києві, на Софійському майдані, недалеко від пам ятника Богданові Хмельницьком
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks