Ніч еротичної поезії / Ю. Винничук, М. Савка, Д. Ла- Н70 зуткін та ін. - K.: ТОВ «Гамазин», с.: іл. ISBN - PDF

Description
нет тшлз ш УДК /.2(082) ББК 84(4Укр)6-5я43 Н70 Ніч еротичної поезії / Ю. Винничук, М. Савка, Д. Ла- Н70 зуткін та ін. - K.: ТОВ «Гамазин», с.: іл. ISBN Еротика

Please download to get full document.

View again

of 123
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Art

Publish on:

Views: 12 | Pages: 123

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
нет тшлз ш УДК /.2(082) ББК 84(4Укр)6-5я43 Н70 Ніч еротичної поезії / Ю. Винничук, М. Савка, Д. Ла- Н70 зуткін та ін. - K.: ТОВ «Гамазин», с.: іл. ISBN Еротика і поезія нероздільні. Мабуть, не було в новій історії поетів, які б не віддали належне темі кохання, як духовного, так і фізичного. І українська поезія тут зовсім не пасе задніх. Юрко Винничук, Мар яна Савка та Дмитро Лазуткін очолили нашу «збірну» еротичних поетів. А оригінальні, ба навіть дуже оригінальні ілюстрації до теми створила художниця Тетяна Шевченко. УДК /.2(082) Б Б К 84(4У кр)6 5я43 В инничук Ю., С авка M., Л азуткін Д., Л икеренко К., К арповий M., В инник Т., Блаж евська О., Д ядченко Л., М алігон А., М олдован E., М удрак Л., П озняк H., 2011 Ш евченко Т., ілюстрації» 2011 К апранова О., обкладника, 2011 TOB «Гамазин», художнє оф орм лення, оригінал-макет, ISBN виклю чна ліцензія на видання, 2011 і - С А лм & ьчлаллло... Еротика в українській поезії є настільки традиційною та глибинно вкоріненою, що першопочатків сягнути просто неможливо. Мабуть, варто згадати про обрядові пісні, зокрема, купальські та весільні, про вертепну драму та іншу творчість дяків-пиворізів, про вуличні співанки не завжди сумних і зажурених кобзарів, бандуристів та лірників та коломийки по-гірському голосистих гуцулів... А попри них своїми шляхами ішли Іван, котрий Котляревський з козарлюгою Енеєм, і Степан Руданський водив барвисту й галасливу юрбу своїх персонажів, та й Тарас Григорович не зовсім цурався любовної тематики, хоча ці моменти його творчості цнотливі й сором язливі, і аж геть не сороміцькі. Гріх було б ще одного корифея жанру не згадати, водночас класика і сучасника - Дмитра Васильовича Павличка. Він навіть у часи совіцького мракобісся дозволяв собі «поеротичити» - хоч і м яко, та дуже коректно. Звідси й пішли дві тенденції чи то два напрямки - лірично-еротичний і жартівливо-еротичний, яких не обминув, мабуть, жоден український поет незалежно від статі. Бодай, хоч одного з них, бодай хоч раз. Тепер вже не важливо, хто першим озвучив ідею провести НЕП - Ніч еротичної поезії. Здається, Брати Ка- 3 пранови. Хоча, якби це зроби/іи, до прикладу, Сестри Тельнюк, теж ніхто б не здивувався. Бо еротика - це класно. Суперово. Естетично й енергетично. А писати про неї - круто, просунуто й сучасно. Ще - ніжно і трепетно, а інколи - весело, гаряче й перчено. Це визнали всі учасники першого НЕПу - і ті, що були на сцені, і ті, що в залі. Останні ще довго не хотіли йти додому. Мабуть, тоді й подумалося про логічне продовження - книжку. Таку собі поетичну камасутру. Отже у ваших руках - не антологія і не альманах. І в жодному разі - не академічне видання. Хоча серед авторів є людина, яка захистила кандидатську дисертацію саме з еротичної поезії. Неважко помітити - поеток тут значно більше, ніж поетів. І всі вони - красуні, чарівниці, неймовірно еротичні й талановиті. їхні вірші хочеться читати ще і ще, завчити напам'ять. Це не жарт. Але, оскільки сильна стать в меншості, мусимо дотриматися ґендерної рівності. Отже, назвемо їх поіменно. В ролі хедлайнера, старійшини цеху і класика - тут Юрко Винничук, йому в потилицю дихають могутній Михайло Карповий і недосяжний Дмитро /Іазуткін, який хоч і вважається молодим поетом, але вже встиг здобути від читачів титул «секс-символу українськоїлітератури». Отже, як не крути, але це видання - результат повного волюнтаризму та голого суб єктивізму упорядника, освячене мовчазною згодою видавця і благословлене олівцем чудової художниці Тетяни Шевченко. Саме тому тут і є що читати. Бо це НЕП, який тепер може тривати у будь-який час доби, і зачіпати саме ті струни, які й мав би зачіпати. І будити нові почуття та емоції. І просто дарувати поетично-еротичну насолоду у великих кількостях. До знемоги. А хіба ми того не варті?! Сергій Пантюк, в.о. упорядника Народився 18 березня 1952 року в Івано-Франківську. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, філологічний факультет року переїхав до Львова, працював вантажником, художникомоформлювачем. З 1987 до 1991 р. працював режисером Львівського естрадного театру «Не журись!», писав сценарії та пісенні тексти. До 1994 р. - редактор відділу містики та сенсацій газети «РоБії-Поступ», від 1995 р. - головний редактор газети «Гульвіса», редактор відділу газети «Поступ». Член Асоціації українських письменників. Автор збірки поезій «Відображення» (1990), збірок прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002), повістей «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996), роману «Мальва Ланда» (2000), краєзнавчих книг «Легенди Львова» (6 видань, ), «Кнайпи Львова» (2000, 2001), «Таємниці львівської кави» (2001), мітологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003). Упорядник антологій української фантастики XIX ст. «Огненний змій» (1989), української літературної казки XIX ст. «Срібна книга казок» (1993) та ін. Твори Юрія Винничука перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Німеччині, Польщі, Канаді, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято 2 мультфільми. Відомий також літературною містифікацією під іменем уявного середньовічного ірландського поета Ріанґабара. 5 *** Між піхв зблукав я і пропав - дороги не знайду назад О скільки їх я переграв а й досі твій ще сниться зад БАЛЯДА МАЙТОЧКОВА Я так тебе любив Тепер таку чужу Що майточки твої І досі бережу Колись усе що там В тих майточках цвіло Я цілував і вуст Єдналося тепло І Змінились ти і я За довгі двадцять літ Цікаво хто ж тепер Скубе рудий твій цвіт Хто підкидає дров І роздуває жар Хто язиком спива Хмільних медів нектар Кому шепочеш ти Не треба зупинись А потім робиш те Що і мені колись 6 Я поверну тобі Цей невагомий пух В якому ще живе Твій незрівнянний дух Не влізе в них тепер Пухкий твій сальцесон Але прийми цей дар Як свій найкращий сон 7 Перед штурмом священним Ми стрункі і запеклі Як мечі наші прутні Перед брамами пекла Атакуєм завзято Б єм уперто лобами Й розкриваються навстіж Перелякані брами Стихла битва велика І чудес не буває Як снопи наші прутні Перед брамами раю *** Ви схожі на розварену сардельку Та я все одно закоханий У вашого тіла опукле пуделко І в серце що б ється під кохтою Нині увечір надудлившись кави Ляснула себе по ляжці: - Хоч ви й поет і не маєте слави Я з вами задурно ляжу Вона повела мене по сходах - Невже ви й справді талант? У вас симпатична морда А ключ сказав «ку-клукс-клан» В кімнаті вишиваній павутиною Де мухи і миші самогубством кінчають Її велике і неосяжне тіло Мене напувало чаєм А далі руку мою поклала Собі на діряву панчоху - Я ще з поетом ніколи не спала Який ви нездара їй Богу! Раптом на ліжко мене жбурнула: - Зараз дістанеш урок кохання Роззявила рота наче акула І мордувала мене до рання Ох цей живіт що мене гойдає Тут одна муха знайома гуляла Та заблукавши й донині блукає Коли із голоду не сконала А вранці скінчився урок кохання - Ну дорогенький бувай Обслинила писок мені на прощання І дала троячку на чай *** Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Були у неї ноги волохаті Прищі були на дупі а живіт Бурчав і торохтів, і лився піт Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол *** Так ніхто не кохав через тисячу літ Вже куди я не пхав - ти холодна як лід Ю Дивні скарби свої ти мені розпростерла - Тільки вранці згадав що ти вчора померла *** Ех якби я мав коня - їздив би тепер А якби кінь мав мене Я б напевно вмер *** Я любив тебе до втоми двадцять кілограмів тому Мар яна Савка - органічне поєднання «дорослої» поезії та дитячої літератури. Поетка, перекладач, перформер і головний редактор і співзасновник унікального дитячого видавництва у /Іьвові - «Видавництва Старого Лева». Авторка таких поетичних збірок, як «Оголені русла» (1995), «Малюнки на камені» (1998), «Кохання і війна» ( спільно з М. Кіяновською), «Гірка мандрагора» (2002), «Квіти цмину» (2007), «Бостон-джаз» (2008), «Тінь Риби» (2010). Вірші виходили в різних антологічних та хрестоматійних виданнях. Зокрема у 2011 р. в антології «Метаморфози, ю найкращих поетів останніх ю років». *** Куди пішов твій любий, накраща між жінками? Пісня Пісень куди ж бо мій любий? на нашому сіннику-ложі і гілочки м яти і квіти ромену, і рута на нашому сіннику-ложі горицвіт згоряє і шавлія мліє і мліють долоні мої ще сонце нам вії промінням своїм не спалило а вітер вологий заснув у моєму волоссі ніхто не здолає забрати коханого мого від любки що тепла як сонна ягничка з ягням горнися коханий до теплого тіла що пахне як зім ята м'ята і шавлія в пальцях розтерта що вміє тебе шанувати і знає достоту де сховано солощ де ж ивоточать меди дивися коханий долоня моя невелика та втримає жменю солодко-терпкої ожини щоб ти зголоднівши свій голод зумів вгамувати смакуючи ягоди чорної тіло м яке /з п ять пальців лише на руці та в волоссі твоєму вони молодими линами пірнають грайливо всього дві руки білосніжні у мене та як же солодко-дитинно тебе пригортають у сні куди ж бо мій любий затримай нам крихту світанку уста відпочили від любощів очі від смутку займається ранок леткий понад сінником-ложем прокинувся вітер що спав у волоссі моїм устав мій коханий зайнялося сонце на віях устав мій коханий лишився горицвіт горіти лишилася рута лишилася шавлія мліти і м ята у пальцях розтерта й ожина терпка *** Що він казав тобі, Анно, припавши губами до оксамитного краю жалобної сукні? Що межи білих перлин ти найкраща, бо чорна? Що меж печальними вдовами ти найсумніша? Що він казав тобі, Анно, плазуючи долі? Що меж зірками немає яснішої зірки, межи лілеями квітки такої п янкої, в хащах зелених такої лякливої сарни? Що він казав тобі, Анно, схопивши рукою в складках жалобної сукні округле коліно, - що в виноградному гроні ти ягода повна, що у гранаті зернина з рубіновим соком? Що він казав тобі, Анно, стискаючи стегна, - в нього долоні міцні від стискання руків я, - що обціловує хвиля пісок і втікає, щоб повернутись і знову припасти в цілунку? Що він казав тобі, Анно, торкнувшись до квітки, - що засинають джмелі у пелюстках шовкових, що білопері птахи помирають на сонці, що позолочений місяць пірнає у море? Що він казав тобі, Анно, коли ви упали? Що він казав, загортаючи сукню жалобну, - що на пахучих отавах пасуться тарпани і заплітаються гривами в шлюбному танці? Що він казав тобі, Анно, як рушили стіни, зойкнули шлюбні портрети, упавши додолу, як свічники розтікалися воском гарячим, як розчинялись віконниці вітром грозовим, як на порозі з явилася постать камінна в мить, коли тіло твоє затремтіло з розкошу, - мчали тарпани гарячі, зривались в провалля, птаство летіло на сонце, метелик на свічку, короп скривавлений бився меж гострим камінням, захід рубіновий скрапував соком гранату, падав коханець твій ніжний, уражений в серце....я докажу тобі, Анно, чого він не встиг. АНОНІМ НІ КОХАНЦІ найкращі коханці залишаться врешті незнаними ніким не прописані в жодні культурні контексти анонімні ромео з безвісними геть дон жуанами не зависнуть на вістрі пера не складатимуть тести на місце у вічності поміж гладких сторінок бо їм досить кількох не відомих нікому жінок для перфектно закручених драм із ножами й піснями з ненаситними ночами і чорноробами-днями з битим посудо
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks