НАУКОВО-ОСВІТЯНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ - PDF

Description
УДК 378/4(477/73)(091) Л.П. Клименко, М.О. Багмет НАУКОВО-ОСВІТЯНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ Формування Чорноморського державного університету розглянуто як

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Products & Services

Publish on:

Views: 13 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК 378/4(477/73)(091) Л.П. Клименко, М.О. Багмет НАУКОВО-ОСВІТЯНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ Формування Чорноморського державного університету розглянуто як результат розвитку професійної і вищої освіти Миколаєва. Ключові слова: Чорноморський державний університет імені Петра Могили, історія освіти, Південноукраїнський реґіон. Формирование Черноморского государственного университета рассмотрено как результат развития профессионального и высшего образования Николаева. Ключевые слова: Черноморский государственный университет им. Петра Могилы, история образования, Юг Украины. The P. Mohyla Chornomorskiy State University foundation is reviewed as a result of professional and higher education in Mykolayiv. Keywords: P. Mohyla Chornomorskiy State University, history of education, South of Ukraine. 10 грудня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження про зміну статусу Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили. Нагадаємо читачам, як про це говориться у пункті 1 даного документа: «Прийняти пропозицію МОН, погоджену з Миколаївською облдержадміністрацією, щодо реорганізації Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили у Чорноморський державний університет імені Петра Могили». Таким чином, з р. в Україні до існуючих класичних університетів додався ще один ЧДУ імені Петра Могили. Це велике досягнення професорсько-викладацького і навчально-допоміжного персоналу та студентського й аспірантського колективів університету. Але таке визнання посилює й подальшу відповідальність. Бо ж зміна статусу із окресленням назви «Чорноморський університет» зобов язує готувати кадри не тільки для Миколаївщини, а й усього Чорноморського реґіону, не обмежуючись Україною. До речі, нині вирішено питання про відкриття у Грузії Тбіліського інституту як відокремленого структурного підрозділу університету імені Петра Могили. Поява нового класичного університету посилила увагу до витоків університетської освіти та підготовки професійних кадрів на Миколаївщині. Власне, це й обумовило авторів статті підготувати для опублікування нижче наведені свідчення. Нинішні основні корпуси Миколаївської «Могилянки» розташовані в історичному й священному місці за адресою: м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10. Інші споруди розміщені на вулицях Акіма та Володарського. Поряд знаходяться вулиці Адміральська та 5-та Слобідська. Нині такі вулиці, як Адміральська і 5-та Слободська, зберегли історичні назви, а вулиця 68 Десантників раніше називалася Аптекарською. Вулиця Акіма починала відлік Воєнних і мала назву «1-ша Воєнна офіцерська». На початку існування Миколаєва в цьому кварталі розміщувалися деякі господарські об єкти Морського відомства, поряд розташовувалися аптечні земельні ділянки та почали будуватися офіцерські помешкання. Неподалік від цього місця, як відзначив відомий краєзнавець І.С. Павлик у книзі «Освіта на Миколаївщині у XIX- XX століттях», була започаткована у Миколаєві професійна підготовка кадрів. 173 174 Історичний архів Насамперед, мова йде про відкриття у 1863 р. портової ремісничої школи, яка розпочала підготовку спеціалістів для миколаївського Адміралтейства, комерційного порту, комерційної біржі, каботажного флоту всього Чорноморського реґіону. Справедливості заради відмітимо, що на той час у Миколаєві, за спогадами Г.М. Ге, діяла школа юнг, штурманська рота, декілька десятків чоловічих та жіночих шкіл грамотності, дві гімназії та Південнослов янський пансіон. Але ще раз наголосимо, що професійна підготовка кадрів здійснювалася лише у портовій школі. Документальні архівні матеріали підтверджують високу якість проведення занять у портовій школі та успішне закріплення теорії на практиці. Завжди на належному рівні організовувалися й випуски фахівців. До речі, у формуванні випускових комісій завжди брав активну участь Миколаївський міський голова. Він, зазвичай, так письмово звертався до передбачуваних членів комісії із числа авторитетних миколаївців: «Имею честь покорнейше просить Вас, Милостивый Государь, не отказать в принятии участия в качестве члена испытательной комиссии». Пов язуючи ці історичні факти із сьогоденням, зазначимо, що нині в ЧДУ, а раніше у МДГУ імені Петра Могили теж традиційно Державні екзаменаційні комісії завжди очолюють міський голова та його заступники, а також голова облдержадміністрації і заступники. Та повернемося до історії. Ініціатором відкриття портової школи був тодішній головний командир Миколаївського порту і воєнний губернатор міста адмірал Богдан (Готліб) Олександрович фон Глазенап. Варто нагадати, що Миколаїв тоді перебував у скрутному стані. Саме закінчилася невдала для Росії Кримська війна ( рр.), за умовами якої заборонялося тримати на Чорному морі воєнний флот, а у Миколаєві військово-морську базу, та здійснювати суднобудування. Глазенап, із метою подолання тогочасної економічної та фінансової кризи, зробив ставку на розвиток Миколаївського порту шляхом перетворення його у важливий міжнародний торговий центр. За дуже короткий проміжок часу йому вдалося відродити Миколаїв. Більше того, це невелике військове містечко стало економічним і духовним центром Чорноморського реґіону. За твердженням директора Миколаївського державного архіву Л.Л. Левченко, Миколаївський порт, незважаючи на всі труднощі, за обсягом торгівлі із закордоном посів третє місце після Петербурга і Одеси, а за експортом зерна перше в Російській імперії. Усвідомлюючи уроки здолання сьогоденної кризи, керівництво університету імені Петра Могили планує розгорнути роботу з підготовки необхідних фахівців для Миколаївських, Очаківського, Херсонського та інших портів, а також розширити взаємозв язок з підготовки кадрів на замовлення лідера серед українських зернотрейдерів ТОВ СП «НІБУЛОН», очолюваного Героєм України О.О. Вадатурським. Отже, питання підготовки кадрів для портів і сьогодні залишається актуальним. Значну роль у розвитку Миколаївського та інших Чорноморських портів фон Глазенап відводив якісному кадровому поповненню випускниками Миколаївської портової ремісничої школи. Взагалі у період кризи адмірал Глазенап велику увагу приділяв освіті. Він виступив із пропозицією про відкриття у Миколаєві вищого навчального закладу, де б готувалися кадри для всього Причорномор я. До того ж, зазначав Б.О. фон Глазенап, вищий навчальний заклад у Миколаєві обов язково повинен мати статус класичного університету. А розмістити університетські навчальні корпуси він планував, як відзначив один із авторів даної статті, разом із професором В.Д. Будаком (Див. газету «Южная правда», р.), в центрі Миколаєва, поряд із нині існуючими навчальними корпусами ЧДУ імені Петра Могили. Передбачалося також використання й запустілих приміщень Адміралтейства. Наведемо мовою оригіналу міркування першого почесного громадянина м. Миколаєва Б.О. фон Глазенапа про доцільність відкриття університету з гімназією та прогімназією: «Этот край и город Николаев, писав він, очень Випуск 2 нуждается в высшем учебном заведении, и Нико-лаевский университет сможет успешно продолжить традиции долговременного существования других университетов, гордящихся и богатством, и научными достижениями, и славой своих преподавателей, а также их воспитанников». Завдяки ентузіазму Глазенапа був розроблений Статут Миколаївського університету, який, до речі, зберігається у архівних фондах та у краєзнавчому відділі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова. Але не судилося тоді відкрити класичний університет. Рішенням російського уряду його відкрили в Одесі. Не втілилася й інша ідея Глазенапа щодо відкриття хоча б політехнічного інституту «пальму першості» перехопив Харків. Виходить, що тільки зараз, в умовах незалежності України, в Миколаєві почали діяти аж 2 класичні університети: Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського та Чорноморський державний університет імені Петра Могили. Здається, на цьому можна було б і ставити крапку в розповіді про витоки появи ЧДУ імені Петра Могили. Але є ще деякі історичні факти, про які теж доцільно згадати. У другій половині XIX століття у Миколаєві дислокувалися декілька сухопутних військових частин, серед яких був і 58-й піхотний Празький полк із власною похідною церквою. Його підрозділи розташовувалися у різних районах міста. У 1897 р. командир полку генерал-майор І. Саблін звернувся до міського голови з проханням виділити територію для побудови нової церкви, в якій би молилися як військові Миколаївського гарнізону, так і місцеві жителі, а також проводилася б духовно-просвітницька діяльність у недільній початковій школі для нижчих чинів, бібліотеці та на сільськогосподарських курсах. Міська влада без вагань виділила земельну ділянку на розі Аптекарської вулиці, тобто там, де нині розміщені нові корпуси ЧДУ імені Петра Могили. Не тільки військові, а й значна кількість цивільних мирян брали участь у побудові нової церкви. 21 грудня 1898 р., тобто через рік, церква була освячена й отримала назву на честь покровителя Миколаєва Святого Миколая Мірлікійського. Церква являла собою однопрестольну культову споруду і була прикладом стилізації під давньоруські базилікальні храми із дзвіницею перед входом. Община Свято- Миколаївської церкви була найчисельнішою в місті. І хоча церква була обгороджена металевим парканом, вмурованим у кам яні стовпи, в 1935 р. все було дощенту зруйновано. Отже, сучасні корпуси університету імені Петра Могили розташовані на святому, намоленому місці, там, де раніше відбувалося богослужіння у Свято-Миколаївській церкві 58-го піхотного Празького полку. Сьогодні перед університетськими істориками постало питання щодо відшукання фундаменту знищеного храму з метою відзначення його пам ятним знаком, а може й каплицею, де б поєднувалися духовні образи й діяння Святого Миколая Мірлікійського та Святого Петра Могили, покровителя нашого університету. Звернемо увагу ще на один історичний факт. Наприкінці XIX на початку XX століть у Миколаєві почали розвиватися міські початкові училища (школи). У 1915 р. їх нараховувалося 28, найбільш популярні отримали назви на честь О.С. Пушкіна, М.Ю. Лермонтова, В.А. Жуковського, М.В. Гоголя, О.В. Кольцова та М.В. Ломоносова. Приміщення останнього училища збереглося й донині. Зараз у відреставрованому Ломоносівському корпусі розміщені ректорат та зала засідань вченої ради ЧДУ імені Петра Могили. Хіба це не цікавий факт? Варто на цьому корпусі встановити пам ятну табличку з написом, де б повідомлялося про освітянські традиції ЧДУ імені Петра Могили та віддавалася шана великому російському світочу науки, освіти і проґресу М.В. Ломоносову, який, до речі, навчався у Києво-Могилянській академії. 175 Історичний архів У 1920 р. на існуючій матеріальній базі портової школи і ломоносівського училища була організована школа ФЗУ, яку в 1940 р. реорганізували у ремісниче училище 2. У роки Великої Вітчизняної війни училище разом із суднобудівним заводом було евакуйоване до Астрахані. Після повернення у 1944 р. до Миколаєва було здійснено декілька перейменувань, а згодом
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks