Міленіна М., аспірант ТАНАТАЛОГІЯ СКАНДИНАВСЬКОГО ЕПОСУ - PDF

Description
змістом, близьким її світогляду, вводила у твори народний пісенний та обрядовий матеріал. Олену Пчілку все життя захоплювала народна творчість. Письменниця багато записувала, творчо переосмислювала ідеї

Please download to get full document.

View again

of 9
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Food & Beverages

Publish on:

Views: 18 | Pages: 9

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
змістом, близьким її світогляду, вводила у твори народний пісенний та обрядовий матеріал. Олену Пчілку все життя захоплювала народна творчість. Письменниця багато записувала, творчо переосмислювала ідеї народних пісень, героїзм українських казок, дидактику байок, педагогічні основи колискових, забавлянок, часто надаючи їм нового спрямування. Кожне вкраплення фольклорного мотиву, образу чи уривка доречне й умотивоване, увиразнює художній зміст того чи іншого твору, роблячи його (твір) ближчим до сприймання читачами різних груп і категорій. Саме тому у її творах традиційні народні сюжети набувають нових ліній, в них з являються нові персонажі, трансформується ідейно-тематична основа, що врешті надає творам Олени Пчілки нового спрямування. В цьому одна з головних причин того, що дитячі твори Олени Пчілки популярні й для теперішнього читача. 1. Гнедич П. Материалы по народной словесності Полтавской губернии. Сказки, легенды рассказы. Полтава, Вып с. 2. Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки. К.: Наукова думка, с. 3. Довженок Г., Луганська К. Українські народні колискові пісні та забавлянки // Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки. К.: Наукова думка, С Довженок Г. Український дитячий фольклор. Віршовані жанри. К.: Наукова думка, с. 5. Дунаєвська Л. Українська народна казка. К.: Вища школа, с. 6. Історія української літератури ХІХ століття (70 90-ті роки): У 2-х кн.. К.: Вища школа, Кн с.. 7. Мудрий оповідач. Українські народні казки, байки, анекдоти. К.: Дніпро, с. 8. Пчілка Олена. Автобіографія // Пчілка Олена. Оповідання. З автобіографією. Харків: Рух, С Пчілка Олена. Годі, діточки, вам спать! Вірші, оповідання, казки, фольклорні записи. К.: Веселка, с. 10. Пчілка Олена. Книжка-Різдвянка для дітей. Оповідання й вірші. Катеринослав, с. 11. Пчілка Олена. Праця виховальна // Новаківська Л. Подвижницька діяльність Олени Пчілки // Пам ять століть. К., С Пчілка Олена. Українським дітям. К., с. 13. Українські народні казки. К., с. Міленіна М., аспірант ТАНАТАЛОГІЯ СКАНДИНАВСЬКОГО ЕПОСУ Смерті підвладні всі: й заможні, й бідні, й щасливі, й знедолені, й раби, й можновладці, а в міфології подеколи навіть і боги. Найбільшого розмаху уявлення про неминучість смерті сягають в міфах про занепад, руйнацію й остаточний кінець світу. Такі есхатологічні міфи представлені, як правило, у розвинутих міфологіях. Зокрема, один із найрозлогіших сюжетів про загибель богів і всього світу зустрічаємо в скандинавській міфології. 279 Проблеми есхатологічного часу та смерті як головного мотиву скандинавської міфології варто розглядати комплексно, тобто на основі співвіднесення фактів матеріальної і духовної культури, й у всіх їх семіотичних проявах на вербальному, акціональному, ментальному рівнях. Категорія есхатологічного часу та міфологема смерті у скандинавській міфології досить детально досліджена. Зокрема, її розглядали відомі російські вчені: історик та культуролог А.Я. Гуревич [Гуревич 1977, 1979, 1990], філологи та історики культури Є.М. Мелетинський [Мелетинский 1968, 2004], М.І. Стеблин-Каменський [Стеблин-Каменский 1978], германіст О.О. Смирницька [Смирницкая 1997]. Так, ними було описано основні мотиви загибелі світу в «Старшій Едді» та реконструйовано загальну есхатологічну картину шляхом зведення в один сюжет усіх літературних пам яток. Проблематиці тафологічної практики на матеріалі археологічних розкопок присвячено дослідження російських археологів Ю.О. Смирнова, в одній із робіт якого узагальнено широкий тафологічний матеріал від первісних часів до сьогодення [Смирнов 1997], С.П. Вельміна [Вельмин 1910], В.В. Гольмстена [Гольмстен 1935], Р.Ф. Кабо [Кабо 1975], М.Б. Меднікової [Медникова 2004], В.І. Равдонікаса [Равдоникас 1939], П.П. Єфименка [Ефименко 1953] та ін., у чиїх працях міститься опис та аналіз тафологічних пам яток як на території Скандинавії, так й інших європейських народів. Народні уявлення про смерть, душу, загробний світ як місце перебування душі після смерті ґрунтовно досліджені в роботах французького історика Ф.Ар єса [Арьес 1992], англійського антрополога та фольклориста Дж.Дж. Фрезера [Фрезер 2001], польського дослідника А. Токарчика [Токарчик 1992], російських антропологів Д.М. Анучіна [Анучин 1890], О.М. Соболєва [Соболев 1913], В.К. Нікольського [Никольский 1923], етнолінгвіста М.І. Толстого [Толстой 1990], міфологів Н.М. Велецької [Велецкая 1978], В.М. Топорова [Топоров 1990], етнографа та релігієзнавця С.О. Токарева [Токарев 1986], фольклориста К.В. Чистова [Чистов 1994] та ін. Зазначимо, що згадані вище міфологічні дослідження стосуються особливостей реалізації міфологеми смерті у скандинавському епосі (А.Я. Гуревич, Є.М. Мелетинський, О.О. Смирницька, М.І. Стеблин-Каменський) або ж мають на меті узагальнення народних уявлень про перебування душі після смерті (Н.М. Велецька, О.М. Соболєв, М.І. Толстой, В.М. Топоров, Дж.Дж. Фрезер та ін.). Проте в аспекті танатологічної та тафологічної практики міфологема смерті в скандинавському епосі не розглядалась. Також обділений увагою взаємозв язок між причинами загибелі, способами убивства й особливостями поводження з мертвим тілом та народними уявленнями древніх скандинавів про загробне існування душі. Отож мета цієї статті полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу різнотипних джерел реконструювати систему танатологічних уявлень та окреслити специфіку тафологічних практик давньоскандинавського суспільства крізь призму епосу на трьох рівнях: акціональному, вербальному та ментальному, а також дослідити динаміку цих уявлень та взаємозв язок між типом загибелі істоти і практикою поводження з мертвим тілом. 280 Мотив смерті є одним із провідних у «Старшій Едді». За цього жодна зі смертей у скандинавському епосі не є природною, хоч і виправдовується велінням долі. Ніхто з героїв не помирає своєю смертю, доживши до похилого віку, ні до кого смерть не приходить у результаті смертельної хвороби чи важких пологів. Смерть завжди є насильственною, причому кожна загибель вражає своєю нещадною жорстокістю, фатальністю та невідворотністю. За цього способи вбивства і причини смерті є доконечно розмаїтими. Серед яких зустрічаються: - убивство зброєю (найпоширеніший спосіб); в т. ч. побиття камінням («Рычаньем ответил / богами рожденный, / конунг в кольчуге, / как ярый медведь: / «Бросайте в них камни, / ни копья, ни лезвия / их не разят» [«Речи Хадмира», 25]); - насильственне потоплення; - насильственне повішення («Тот велел повесить Рандвера» [«Подстрекательство Гудрун», 1]); - насильственне спалення («дверь заперла, / подняла домочадцев, / дом запалила / в отплату за братьев» [«Гренландская песнь об Атли», 41]); - проковтування (проковтування Одина Ферніром під час Рагнарек: «Фернир проглотит / отца всех людей» [«Речи Вафтруднира», 53]); в т. ч. кидання на поталу звірам («в ров змеиный / Гуннара ввергли» [«Плач Оддрун», 28]; «Воины конунга / взяли живого, / в ров положили, / где ползали змеи» [«Гренландская песнь об Атли», 31]); - розчленування («Из мяса Имира / сделаны земли, / из косточек горы, / небо из черепа» [Речи Вафтруднира, 21]), в т. ч.: роздирання; відтинання голови («видел я конунга / в ярости страшного, / был обезглавлен, / а тело сражалось» [«Вторая песнь о Хельги убийце Хундинга», 27]); відтинання кінцівок («Вот ноги твои / и руки твои / Ёрмунрекк, брошены / в жаркий огонь!» [«Подстрекательство Гудрун», 24]); виривання серця («прибыли к нам / наследники Гьюки, / вырвали сердце / из ребер у Хегни» [«Плач Оддрун», 28]); - розтоптування (кидання під копита коней: «Если Ёрмунрекк смел / сестру вашу бросить, / юную деву, / коням под копыта» [«Подстрекательство Гудрун», 2]); - отруєння («На тризне Борхильд подала пиво. Она взяла яд большой полный рог и поднесла Синфьётли. Синфьётли выпил и сразу умер» [«О смерти Синфьётли»]). Знаряддями вбивства виступають: камінь («У меня был брат по имени Отр, сказал Регин, он часто плавал в водопаде в образе выдры. ( ) Локи бросил в него камень и убил его» [«Речи Регина»]), спис («торчала ты, ведьма, / дружину вождя / Ран обрекая, / но копьем пронзена ты» [«Песнь о Хельги, сыне Хьёрварда», 18], стріли, молот («поднял он Мьёлльнир, / смерть приносящий, / и лавы китов / всех перебил» [«Песнь о Хюмире», 36]), ніж, меч («Меч поразил меня / рядом с серцем» [«Песнь о Хельги, сыне Хьёрварда», 42], а також речі, які стають смертельною зброєю випадково: кубок («В голову Хюмира / кубок метни! / Ётуна череп / крекче, чем кубок!» [«Песнь о Хюмире», 30]), вогонь, вода, омела, також отрута. 281 Вражають своєю різноманітністю та надмірною жорстокістю й дії над уже мертвим тілом. Так, із тіла вбитого виймають серце, смажать на вогні («Сигурд взял серце Фарнира и стал поджаривать его на палочке» [«Речи Фарнира», 21]) та вживають у їжу, п ють кров із його ран («Тогда Регин подошел к Фарниру и вырезал у него сердце мечом, который называется Ридиль. Затем он стал пить кров из раны» [«Речи Фарнира», 26]), виготовляють із нього страви і подають кривдникові («С медом ты съел / сердца сыновей / кровавое мясо, / мечи раздающий!» [«Гренландская песнь об Атли», 36]), розпорюють живіт і виймають нутрощі (убивство сина Локі Валі та зв язування його нутрощами Локі): «После этого Локи, в образе лосося, спрятался в водопаде Фрагнанг. Там асы поймали его. Он был связан кишками сына своего Вали» [«Перебранка Локи», 65], виймають очі й підкидають у небо («Я Тьяци убил / турса могучого, / бросил глаза я / Альвальди сына / в ясное небо» [«Песнь о Харбарде», 19]), відтинають голову, виготовляють із черепа чаші, а із зубів прикраси («Головы прочь / отрезал обоим// и под меха / ноги их сунул; / из черепов / чаши он сделал / вковал в серебро / послал их Нидуду / Ясных глаз / яхонты яркие / мудрой отправил / супруге Нидуда / зубы обоих / взял и для Бёдвильд / нагрудные пряжки / сделал из них [«Песнь о Вёлунде», 24 25]). Скоєння таких жорстоких убивств обумовлене певними мотиваціями, які відповідно до причин загибелі та/або цілей убивства можна поділити на: 1) жертвоприношення; 2) помсту; 3) героїчну смерть-подвиг; 4) убивство заради збагачення (мотив проклятого золота); 5) співумирання; 6) масове винищення усіх живих істот (біоцид). Практику поводження з тілом померлого у скандинавському епосі можливо представити відповідно до реконструйованої Ю. Смирновим динаміки розвитку поховального обряду та уявлень про місце перебування душі після смерті. Так, найрозповсюдженішими тафологічними практиками в «Старшій Едді» є: - залишення чи викидання трупів («Дай мне раньше // у Волчьего Камня // трупом твоим // воронье насытить [«Первая Песнь о Хельги убийце Хундинга», 46]); - водне поховання; - заривання в землю («Многих родичей // смерть гастигла, // трупы их ныне // в землю зарыты» [«Вторая песнь о Хельги убийце Хундинга», 28]); - кремація («Будет конунг сожжен // рядом с моими // рабами в уборах» [«Краткая песнь о Сигурде», 67]); - декарнація («Головы прочь / отрезал обоим// и под меха / ноги их сунул; / из черепов / чаши он сделал / вковал в серебро / послал их Нидуду / Ясных глаз / яхонты яркие / мудрой отправил / супруге Нидуда / зубы обоих / взял и для Бёдвильд / нагрудные пряжки / сделал из них [«Песнь о Вёлунде», 24-25]); - канібалізм та вампіризм («вырезал у него сердце мечом, который называется Ридиль. Затем он стал пить кров из раны» [«Речи Фарнира», 26]). 282 Структура поховальних ком
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks