Д. В.АРХІРЕЙСЬКИЙ УДК : 94(477) 1917/ PDF

Description
Ïðîáëåìà Ä.Â.Àðõ³ðåéñüêèé äåðæàâíî... ÇÈÌÀ 1/2012 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË Д. В.АРХІРЕЙСЬКИЙ УДК : 94(477) 1917/1921 ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ МОНОПОЛІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ДОБИ ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ ТА ПРИ ПЕРЕХОДІ

Please download to get full document.

View again

of 13
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Government & Politics

Publish on:

Views: 8 | Pages: 13

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Ïðîáëåìà Ä.Â.Àðõ³ðåéñüêèé äåðæàâíî... ÇÈÌÀ 1/2012 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË Д. В.АРХІРЕЙСЬКИЙ УДК : 94(477) 1917/1921 ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ МОНОПОЛІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ДОБИ ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ ТА ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО НЕПУ (В КОНТЕКСТІ ПЕРСПЕКТИВ РАДЯНСЬКОЇ МИТНО- ТАРИФНОЇ СПРАВИ) Анотація У статті висвітлюються причини та особливості впровадження більшовицьким режимом державної монополії зовнішньої торгівлі. Розглядається вплив монополії на перспективи митнотарифного регулювання і розвиток радянської митної справи в цілому Ключові слова: державна монополія зовнішньої торгівлі, воєнний комунізм, нова економічна політика, більшовики, митно-тарифне регулювання Аннотация В статье освещаются причины и особенности внедрения большевистским режимом государственной монополии внешней торговли. Рассматривается влияние монополии на перспективы таможенно-тарифного регулирования и развитие советского таможенного дела в целом Ключевые слова: государственная монополия внешней торговли, военный коммунизм, новая экономическая политика, большевики, таможенно-тарифное регулирование Annotation The article lights up reasons and features of introduction of government monopoly of foreign trade the bolshevist mode. Influence of monopoly is examined on the prospects of the custom-tariff adjusting and development of soviet custom business on the whole Keywords: government monopoly of foreign trade, military communism, new economic policy, bolshevists, custom-tariff adjusting 32 Вступ. Життєва спроможність будь-якої держави багато в чому залежить від рівня її економіки, складовою якої безперечно є зовнішньоторговельні процеси. Зовнішня торгівля більшовицького режиму доби воєнного комунізму унікальне історичне явище, яке досліджується фактично з відповідного часу. Унікальність радянської зовнішньої торгівлі визначає режим державної монополії, в якому вона здійснювалася. На перший погляд, радянська монополія зовнішньої торгівлі випливає з природи самої політики воєнного комунізму з її заборонами та обмеженнями у сферах промисловості, сільського господарства, фінансів, внутрішньої торгівлі тощо. Проте, як показала історична практика, режим монополії залишався незмінним аж до часу горбачовської перебудови, що, ÇÈÌÀ 1/2012 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË Ïèòàííÿ ³ñòîð³ òà ³ñòîð³îãðàô³ вочевидь, має свідчати про більш глибокий зміст цього явища. І все ж, доба воєнного комунізму це час, коли відбувалися і розробка концепції державної монополії зовнішньої торгівлі, і практична апробація перших заходів більшовицького режиму в сфері зовнішньої торгівлі. Поза сумнівом, що політика воєнного комунізму так чи інакше відбилась і на природі державномонопольної зовнішньої торгівлі країни Рад. Зовнішня торгівля радянської України вже з часу воєнного комунізму стає залежною від волі і планів московського більшовицького центру, який звикав розглядати будь-які ресурси і можливості української периферії як свої власні. Не дивно, що державна монополія зовнішньої торгівлі поширювалася й на територію України. Зовнішня торгівля як така в сучасному світі розглядається як серйозна наукова проблема, вивчення якої потребує об єднання зусиль представників різних наук. Залежність сучасного людства від ефективності зовнішньоторговельних процесів змушує дослідників цього складного і системного явища аналізувати й обов язково враховувати відповідний історичний досвід. Вищенаведені аргументи безперечно визначають актуальність проблеми державної монополії зовнішньої торгівлі доби воєнного комунізму та при переході до непу, в тому числі і в контексті перспектив радянської митно-тарифної справи. Постановка завдання. Стаття аналізує причини і шляхи впровадження державної монополії зовнішньої торгівлі в контексті реалізації більшовицької політики воєнного комунізму і при переході до непу. Співставляються погляди як ідеологів і прихильників режиму монополії, так і їх супротивників з-поміж вищих радянських державних і партійних діячів і функціонерів. Досліджується вплив монополії зовнішньої торгівлі на розвиток радянської митної справи. Результати дослідження. Радянська історіографія, присвячена проблематиці державної монополії зовнішньої торгівлі, повсякчас підкреслювала, що основним ідеологом і натхненником цього специфічного режиму був безпосередньо лідер правлячої партії і радянської держави В. Ленін. Це не зовсім так. Ясна річ, без волі Леніна, його схвалення, монополія ніколи б не була реалізована практично, але автором ідеї все ж таки був не він. Американський дослідник Т. О Коннор вважає, що з ідеєю державної монополії зовнішньої торгівлі було пов язане ім я майбутнього наркома зовнішньої торгівлі Леоніда Красіна, який запропонував її ще у грудні 1917 р. Леніну [10]. У перші півроку своєї влади більшовики змушені були дозволяти обмежену торгівлю приватним особам і комерційним фірмам, і це можна пояснити декількома причинами. По-перше, у них не було готової програми дій у сфері зовнішньої торгівлі; по-друге, вони поки освоювали внутрішні запаси і ресурси, накопичені під час світової війни; по-третє, у них не вистачало кваліфікованих кадрів для здійснення під власним контролем зовнішньоторговельних операцій. Але Леніна та його найближче оточення явно не влаштовував той факт, що вітчизняний приватний капітал, який з точки зору більшовицьких догматів розглядався політичним ворогом правлячого режиму, мав, хоча й обмежений, доступ на світові ринки. Економічні контакти вітчизняних підприємців із західними капіталістами могли рано чи пізно привести до політичного альянсу. Подібне треба було попередити. Таким чином, 22 квітня 1918 р. уряд РСФРР прийняв декрет Про націоналізацію зовнішньої торгівлі [2, 158; 11]. Це означало, що в той час, як всі інші держави традиційно використовували митні тарифи, пільги та заборони для регулювання зовнішньої торгівлі, режим більшовиків намагався встановити над останньою повний 33 Ïðîáëåìà Ä.Â.Àðõ³ðåéñüêèé äåðæàâíî ÇÈÌÀ 1/2012 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË державний контроль, називаючи це націоналізацією. Безперечно, такий захід повністю відповідав духу політики воєнного комунізму. О Коннор у рішенні Раднаркому РСФРР бачить і економічні причини. На його думку, уряд запровадив монополію, будучи зацікавленим у максимально швидкому відновленні економіки і вважаючи, що абсолютний державний контроль за імпортом та експортом дозволить скоріше досягти цю мету... [10]. Втім, і О Коннор основну причину впровадження монополії бачить. насамперед, в області ідеології та політики. Він, зокрема, вважає, що рішенню більшовицького уряду щодо монополії суттєво сприяв Брестський договір, укладений 1 березня 1918 р., адже більшовики побоювалися заповзятливих німецьких підприємців: З практичної точки зору, націоналізація зовнішньої торгівлі була відповіддю (більшовиків) на договір, але в принципі, монополізація диктувалась ідеологією, бо партія спочатку визначала її як соціалістичний захід [10]. Оголошення декрету від 22 квітня 1918 р. ніяк не означало, що державна монополія зовнішньої торгівлі стала реально діючою, адже Совєти не відсторонили від діяльності вже існуючі торгові агенства та організації....даний закон не встановив повної державної монополії, що було тоді передчасно, позаяк Совєти ще не мали для цього відповідної інфраструктури. Більш того, певні ускладнення у впровадженні монополії виникли і через часті спроби обійти її як з боку приватних торговців, які були проти неї, так і з боку державних органів. Підприємства та економічні комісаріати часто здійснювали імпортно-експортні операції самостійно, не консультуючись з НКТіП і не питаючи на них дозволу [10]. Пізніше у своїй книзі Питання зовнішньої торгівлі Красін визнавав, що впроваджена державна монополія зовнішньої торгівлі робила по суті зайвим митно-тарифне регулювання і митну службу в цілому, тому в період воєнного комунізму урядовці серйозно розглядали можливість ліквідації митних структур [6, 75]. Очевидно, неможливість моментального впровадження ефективного режиму монополії не дозволила прагматику Красіну, до складу наркомату якого входила митна служба, відважитись на ліквідацію останньої. Але він залишив основною не традиційну фіскальну функцію митної системи, а контрольну, роблячи таким чином митні органи інструментом, знаряддям монополії зовнішньої торгівлі. Тим не менш, режим монополії залишався неефективним. Як приватні підприємці-торговці, так і державні економічні організації продовжували його порушувати, і зрозуміло чому. В країні продовжувались бойові дії, тривала товарнопродовольча криза, ширились епідемії тощо. Всі бажали вижити, тому впроваджувані більшовиками воєннокомуністичні заходи, включно з монополією зовнішньої торгівлі, не були для страдаючого населення чимось сакральним. Ініціаторів і прихильників монополії зовнішньої торгівлі така ситуація, звісно, принципово не влаштовувала. 30 квітня 1919 р. з явився новий декрет РНК РСФРР, що підтверджував обов язковість режиму монополії зовнішньої торгівлі для всіх підприємств без винятку: державних, кооперативних, приватних. Немає сумніву, що новий декрет був спричинений частими порушеннями декрету від 22 квітня 1918 р. Проте і цього виявилося замало: в 1920 р. радянський уряд запровадив кримінальну відповідальність за порушення режиму монополії, а 17 березня 1921 р. видав ще один декрет, яким усі комісаріати та установи категорично зобов язувалися не порушувати закон 1918 р. про монополію зовнішньої торгівлі. Як вважається, режим монополії зовнішньої торгівлі фактично запрацював з 1920 р., коли Наркомат торгівлі і промисловості було реорганізовано у Наркомат зовнішньої торгівлі. Ідеолог монополії Л. Красін, очоливши НКЗТ, отримав крім законодавчої і практичну ÇÈÌÀ 1/2012 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË Ïèòàííÿ ³ñòîð³ òà ³ñòîð³îãðàô³ можливість реалізовувати принципи монополії, а також захищати цей режим від нападок тих урядовців, які вважали його надто неефективним засобом впровадження радянської зовнішньої торгівлі. Монополія зовнішньої торгівлі стала справжньою проблемою для більшовицького керівництва при переході держави до нової економічної політики. Розуміючи, наскільки сильно економічна криза впливає на здатність комуністів утримувати політичну владу, Ленін змусив правлячу партію переглянути ставлення до економіки, в тому числі й до засобів поповнення державного бюджету. Стає помітним, як дещо легковажне ставлення до митної справи змінюється на прискіпливу увагу до ролі митних зборів, а відтак і до митних тарифів. Утім, слід зауважити, що не йдеться про якісь крайнощі у внутрішній політиці нового режиму. Подалання кризи в економіці мало, на думку Леніна, стабілізувати соціальнополітичну ситуацію в країні, заспокоїти населення, водночас підкріпивши більшовицький режим ресурсами і коштами. Лібералізуючи економіку, особливо сферу торгівлі, більшовики легалізували допуск на ринок приватного капіталу, щоправда, надзвичайно обмежуючи його законодавчо. Значний зиск мала дати зовнішня торгівля, тим більше, що зовнішньоторговельні контакти мали б привести до політичного визнання радянської влади з боку капіталістичних держав. Отже, зовнішньоторговельну сферу треба було нормалізувати, так би мовити, цивілізувати, зробити приваб
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks